среда, 2 сентября 2020 г.

 

                                                     

Джеймс Олдрідж «Останній дюйм».

У творах Олдріджа прописана любов до всього живого на планеті, до риболовлі та мисливства. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства живе майже на кожній його сторінці, а як гарно мі бачимо описанні просто людські взаємини. В австралійському циклі оповідань Олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка  Едгара. Прагнучи показати і силу, і красу людини її величезні можливості. А оповідання «Останній дюйм» Про те що кожна людина має час на те щоб зупинитись, щоб не перейти тієї самої межі.

Сьогодні у нашому шаленому світі накопичено стільки зброї, що ми всі на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність, за долю світу, за долю цивілізацій… Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…

Новела «Останній дюйм» захоплює при читанні не тільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой пілот, береться не за свою справу, від опускається на дно Акулячої бухти, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Спочатку усе йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров’ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку, і немов бритвою, прошили ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, побачивши пораненого батька.

Льотчик розумів, що не може вести літак, а це означало загибель його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше-смерть. Ми на сторінках бачимо складні та болісті переживання Бена, коли він поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне зламати глуху стіну відчуження, подолати той самий «останній дюйм», який відділяє його від своєї дитини. Бо Деві десятилітній хлопчик, який вже розумів стосунки дорослих, що мати ним не цікавиться, а його батько просто стороння людина. Хлопчик гостро відчував свою самотність, і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так і не випливе з морської пучини. Історія з пораненням Бена  заставляє хлопця переосмислити сенс життя. И тут коли вони обидва бачать кров та поранення до них доходить сенс буття. І цінування того, що вони є один у одного. Бо якщо син залишиться сам, його знайдуть чи ні. И коли ми читаємо про подолання хлопцем свого «останнього дюйму», ми разом з ним проходимо той жах и збентеження, і бачимо, як він виконує всю роботу наче дорослий чоловік, і він вже не дитина він, несе відповідальність за себе і за батька. І як через описи пустелі, та моря на показані самі головні герої. Але саме через описи природи нам показано віддзеркалення життя, та про призначення людини у цьому житті. Тема колективної і індивідуальної відповідальності нам показана на цих рядках, бо людина – творець своєї долі. Бо людина це досконалий витвір природи і ми мусимо бути достойні що з’явилися на цей світ.

Так я з впевненістю можу сказати, що син подарує батькові, ціле нове життя.

Бен упевнений, що тепер « добереться до серця хлопчика». Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Але після пережитої драми льотчик знає, що нічого не можливого немає. Люди перевіряються в біді. Після того, що сталося, Бен упевнений: його син – справжня людина, гідна поваги. А це значить, що вони обов’язково стануть друзями.



Д. Олрідж цим оповіданням дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри у людину, у її безмежні можливості.  Коли читатимете повість "Останній дюйм" будите напружено слідкувати за розвитком подій, хвилюється, чи вистачить сил хлопцеві врятувати літак, зрештою, врятувати батька.

вторник, 25 августа 2020 г.

 

Хочу Вам нагадати про роман Ірвіна Шоу «Молоді леви».

Ось тепер наважилася написати свій відгук на перебіг подій, що відбувалися в період другої світової війни. Та про вклад американських військ у хід цих подій. Перший день 1939 року. За два з половиною місяці до німецьких військ які увійдуть до Чехословаччини. За сім з половиною місяців до підписання Пакту Молотова-Ріббентропа і рівно за дев'ять місяців до вторгнення Гітлера до Польщі. Ні християнин на гірськолижному курорті, ні Ной Аккерман, не поховали батька, ні Михайла на богемну вечірку - жоден з них в цей перший день нового року і не підозрював, що дуже скоро будуть події, які зміняться не тільки життя кожного з них, але і життя десятків мільйонів на декількох континентах.
В сюжеті задіяні три по суті свого існування абсолютно різні людини. И звести їх до купи змогла лише війна, але, потім я зрозуміла , що неважливо, чому вони потрапили на війну, а важливіше, що ці події зробили з людьми потім. Бо кроваві сутички їх пережували та виплюнули. Бо змінилися їх життєві принципи та світогляд, чи зрозуміють свої помилки та чи зміняться головні герої, але на мою думку все не так.
Ця книга про людей, які хочуть вижити.
Ця книга про те, що людина готова зробити, щоб повернутися додому до своєї родини.
Ця книга про те, наскільки важливі політичні гасла в армії, і наскільки розумно це.
Ця книга про німців і американців, про французів і англійців.
Ця книга про всіх тих, хто пройшов через всю Європу.
Ця книга про війну.

                                                                   

Три людські долі. Три довгі, небезпечні дороги, які будуть а може й повинні сходитися в одному місці. І все заради одного доброго чоловіка вбили іншого доброго чоловіка, а потім був убитий третьою доброю людиною. Чи є життя, яке крутить такі лихі кульки, ярмарок? Або, можливо, саме те, що несправедливі люди, що робить долю мільйонів?
Але, як виявилося що один із героїв нацист Крістіан Дістль до самого закінчення війни він так і залишався при своєму розумінні подій «твердолобість» ось його сутність. Розпочав він війну левом а закінчив гієною, ось і будє опис його внутрішнього я.
Інший весь розніжений долею Майкл Уайтекр, що мало бажаючий, взагалі зробити щось корисне для суспільства. Та Ной Аккерман, який постійно живе в подразненні та стресі вічно всім незадоволений. Ці три людини що переплели життєві нитки та війна , ось вони тут і живуть на сторінках Шоу. На початку кожен був при своєму характері, але війна розкрила, те на що здібен лише кожен з них. Ця книга більше описує про те, як гульвісять герої по барам, та знайомляться з жінками. А війна вона ніби тут охопила пів світу, але не біля них…. Бо мені здалося, що якось весело у них все відбувалося. Але книга звісно нам показала і зраду і обмани та безліч бюрократичних розбірок… Тільки на декількох сторінках герої розуміють, що вони на війні, і що це пекло, а не просто якість там забавки.
Зрівняти з книгами радянських авторів, де описи героїв і віри людини в краще де всі за свобду!!!
То ця книга просто цікава так для прочитання, де різні історії подаються в перемішаному описі, описи війни не хватають за душу, та не починають пробуджувати переживання. Я так і не зрозуміла в чому велич Америки. Це більше база де тренують американців, а не війна. Про описи Франції І Англії майже нічого конкретного.. Цю книгу часто порівнюють з Ремарком, але на мою думку це перебільшення. Що книга про союзників, але про кого и з ким теж питання. Тільки пару рядків хто такі союзники, ось весь и опис, а так  американці про американців. У книги така красива назва «Молоді леви» , але де вони такі герої як наші солдати??? Де патріотизм і самовідданість, ЇЇ немає.
Це вигладжені хлопці, романи. А про грязь та окопи і про передову нічого…
Це був новий, невідомий мені Шоу. Шоу, якй розкриває внутрішню частину душі тих, хто лежить в окопах на передовій, і тих, хто вбиває хлопчика, щоб отримати велосипед для дезертирування. Шоу, якй чесно пише, що головне у війні - вижити, але не домогтися політичного панування. Шоу, якй не робить секрет з того, що сволота по обидва боки фронту.
Це гарна книга. Чотири **** тільки тому, що мій мозок, вихований на радянських наративах і розповідях про війну, іноді просто відмовився прийняти так "американську" війну.  Але повірьте мені, це того варте. Взагалі книга чатиться дуже легко, текст просто пролітає, І ми з легкістю поринаємо у перебіг душевних переживань героїв. Тут немає описів бомбардувань, і того, як герої йдуть в перед захищаючи людство.  Тут мабуть більше написано про війну у серединні кожної людини, про той шлях, який вона обере.

четверг, 20 августа 2020 г.

 

У бібліотеці філії №28 діє виставка «Нових надходжень»

Виставка-цікавих нових творів.

 

З 18 серпня в бібліотеці-філії №28 представлено виставку цікавих творів «Для нових читацьких захоплень» виставка книг має свою родзинку. На ній можна знайти легкі, мов хмаринки, книги для розважального читання, гарячі новинки, книги про справжні земні почуття та книги для розвинення дедуктивних здібностей, кожен зможе втамувати звої літературні спраги.  Серед новинок літератури були представлені видання з різних галузей знань: психології, педагогіки, української, англійської, німецької мови, математики тощо. Книга – мовчазний, але вірний друг, добрий порадник. Коли ти відкриваєш книгу, відчуваєш запах її сторінок, гортаєш її, проглядаєш текст... Книга – це інший світ, це фантастична істота, з різними світами буття. Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися, а в наш час карантинів не бути самотнім, а переживати всі події разом з героями книг.

Метою нашої виставки була популяризація книги, та самої бібліотеки, що ми відкриті і працюємо, і немає карантину, що по черзі у нас відбувається,  відкритий перегляд книг основного фонду так і книг які подарували бібліотеці небайдужі люди.

Любі читачі ми чекаємо на Вас.



воскресенье, 9 августа 2020 г.

 

 



Джефри Чосер. «Кентерберийские рассказы»

 Очень долго не решалась на прочтение этой книги, и, как оказалось, зря! Несмотря на то, что это совсем не мой формат, жанр, да и не особый я любитель произведений, написанных в стихотворной форме, эта книга оставила исключительно положительные впечатления. Это незаконченная книга Чосера о любви, похоти, алчности и благородстве. Каждый рассказ — это поучительная история. И многие действительно интересные. В этом произведении Чосер представил эпоху возрождения, и порвал со средневековым религиозным мироощущением. И стал во многом описывать в своем произведении реализм жизни. Мы в стихах Чосера видим прекрасно описанную Англию 14 века. Это паломники, которые, собрались в гостинице, чтобы затем вместе продолжить путь к гробу святого Томаса Бекета: рыцари и купцы, студент и юрист, ремесленник и игуменья, вдовушка и мельник. Каждый из них нам расскажет историю характерную для своего социального класса жизни. У кого-то — это рассказ о любви, кто-то нам поведает о рыцарстве, другой преподнесет жизнь монахов обманщиков. Чосер благодаря своим героям нарисовал нам картины реальной жизни в суровой Англии 14 века. Красиво представил мягкий юмор над иронией жизни, можно сказать, что Чосер достиг мастерства и стал в ту эпоху первым реалистом. Сборник трактирных шуточек-анекдотов пополам с возвышенными монологами людей иных сословий. Пошлые шутки побеждают, им конца-края нет, но что поделаешь — такова Англия в средневековье. А для того времени это гениально. Даже сейчас чувствуешь живость и насыщенность речи, неподдельность моментов и тем.


Когда уточняешь, что Чосер написал свои занимательные рассказы на английском языке во время Столетней войны, когда латынь была господствующим языком по всей Западной Европе, Величина его гения становится еще более значительной. Но гений Чосера не нуждается в исторической ретроспективе, он прорывается буквально с каждой страницы «Кентерберийских рассказов».




Если верить прологу, предполагалось, что каждый паломник, следующий в Кентербери, по пути туда, должен рассказать две истории и еще две истории на обратном пути. То получается, что Чосер так и не закончил свой огромный труд, а законченные истории не были расставлены в необходимом порядке. Книгопечатания тогда еще не существовало и до наших дней это произведение дошло в виде рукописных манускриптов.

 Мне лично «Кентерберийские рассказы» читаются легко и быстро несмотря на кажущийся неподъемным объем. Все персонажи очень продуманы, каждая история, рассказанная тем или иным персонажем, очень хорошо отражает ожидаемый от него характер. И все эти рассказы разные, с разным характером и настроением: Процессия, пересекающая страницы книги Чосера, полна подлинной жизни, подобна декоративно украшенному средневековому гобелену. Рыцарь, монах, сквайр, настоятельница, пахарь и многие другие персонажи – в том числе и сам Чосер – реальные люди, с человеческими эмоциями и слабостями.

Чосер удивил меня естественностью и непринужденностью языка. Сюжеты динамичные и живые, не ограниченные и однобокие, а разноплановые своей тематикой с прекрасно раскрытыми характерами героев.  Книга стала открытием и удовольствием от встречи с творчеством великого поэта средневековья.

Книга очень интересна и не оставит равнодушным ни одного читателя предлагаем прийти к нам в библиотеку №28 взять книгу и составить свои впечатления о ней.

                                                        Джеймс Олдрідж «Останній дюйм». У творах Олдріджа прописана любов до всього живого...