понедельник, 9 ноября 2020 г.

 


В каждый век появляется какой-то новый недуг, в котором отчасти виноваты сами люди. Анорексия и булимия — это два заболевания, о которых много пишут в современной прессе.


Да уж, книга очень своеобразная!  



Этим утром я решила перестать есть.

Именно так автор называет себя в автобиографической повести. Невыдуманная история французской девушки Justine Dincher, о том, как в 14 лет она заболела анорексией и булимией. Душераздирающая, до слез, книга. Тяжело читать эту историю от первого лица, когда девочка-подросток, почти еще ребенок, почти на каждой странице повторяет: "мне страшно", "я хочу умереть" и т.д. Эта книга очень проста и одновременно жестока в своем реализме. История, рассказанная автором, не всегда может показаться логичной, но это жизнь. Нельзя сказать, что книга задела какие-то струны души, но она показала, как хрупка и беззащитна психика ребенка. Мы должны понимать, что только в наших силах сохранить правильный баланс в воспитании детей.

 В 12 лет Жюстин считает свою жизнь конченной и никчёмной. Ей тяжело дается общение со своей семьёй, особенно с мамой. Подруги её не понимают, да их, впрочем, и нет. В семье трое детей, и Жюстин старшая, а значит, ответственна за всех и вся. Она хочет любить, но ещё больше быть любимой. Девушка ждёт нежности, ласки, внимания хотя бы от своей мамы. И, скорее всего, эти её внутренние конфликты послужили началом, отправной точкой заболевания. Жюстин рассказывает о первых симптомах анорексии, о сложностях, возникших дома и в школе. О том, как она начинала лечение и тут же срывалась. О бесчисленных походах к диетологам и психологам. О длительном периоде лечения в клинике и последующей реабилитации дома. О тех временах, когда гастрольный зонд стал её неотъемлемой частью, а во снах приходили «колбаса, тележка с мороженым, хоровод миндальных орешков, пирог, покрытый ореховым шоколадным кремом и блинчики с луком». Вот он корень всей проблемы. Пока ты не полюбишь себя сама, сложно этого ждать от окружающих. Я восхищаюсь девушками, женщинами, которым плевать на то, «что скажут другие». Она идёт и сияет. Она просто любит себя! С тонкими волосами, горбинкой на носу, веснушками, что упорно выползают на солнце, выпирающими ключицами или слишком округлыми плечами…. Я очень рада тому, что Жюстин вовремя попала в руки специалистов, нашла общий язык с родителями, несмотря на всю сложность в их отношениях. Читать книгу, написанную кем-то другим, было бы невыносимо. Да, о смертельных случаях автор мемуаров тоже ведёт речь. Ведь, для людей ничего не знающих об анорексии это очередная блажь, голодание, дань моде и не более.

Мы все люди взрослые и маленькие должны понимать, что только в наших силах сохранить правильный баланс в воспитании детей. Наверное, просто у меня никогда не было желания нравиться всем. И эта история укрепила меня в своих мыслях. Мне слишком жалко тратить свое здоровье в состоянии, где правят корона вирусы. Жюстин так же дала мне «пинок» в сторону осознания простого счастья. Быть самой собой. При прочтении в голове постоянно крутилась мысль о том, как же мне повезло. Повезло с фигурой, с метаболизмом, с окружением. И мне невероятно, просто до дрожи было жалко бедную Жюстин, которую родители своими фразами о том, что она толстая, подтолкнули к экстремальным попыткам сбросить вес. Книгу рекомендую прочитать многим понравится…

четверг, 5 ноября 2020 г.

 

Поговорим о книге Екатерины Вильмонт "Опасное соседство"


Книгу прочитала очень давно и перечитав она мне опять понравилась. Потому библиотека решила немного о ней напомнить. Однотипные персонажи со схожими характерами (отец и дедушка Аси не в счет) и странное везенье, непродуманное расследование и отсутствие чего-то, захватывающего и интересного, душевного и неожиданного.

Расследования сыскного бюро "Квартет" продолжаются. Ещё раз убеждаюсь, что события могли произойти только в 90-е. Когда ещё подростки, закупившись продукцией по дешёвке, поедут продавать её на дальние станции метро? Нынешние подростки скорее онлайн-сервисами воспользуются. Эта книга мне понравилась меньше, чем первая. Наверно, потому что большая часть посвящена продаже вещей. Расследования же как такового нет. Позже, в дом, в котором живет Ася, поселился удивительный сосед. На его дорогостоящую машину какой-то подозрительный паренек прилепил бомбу, свидетелем чего стали Ася и Матильда, которые в это время находились в толпе. При многочисленной толпе парень не постеснялся провернуть такое. И естественно дальнейшие покушения обнаруживали исключительно Ася с Матильдой. Вот это везенье! Еще интересен тот факт, что на карате ходили опять Ася и Матильда. А мальчики нет, видимо им не надо учиться защищаться, они и так супермены, бандиты просто побояться на них напасть. Бомбы обнаружили чисто случайно, спасибо очереди и коту. Ситуацию с мужчиной в бордовой куртке так и не раскрыли до конца. Сама развязка произошла слишком быстро. Можно было написать только про бомбы, слежку Матильды за менеджером банка и последнюю главу. И всё! Единственное, что порадовало — это момент приезда деда Аси и его невесты.


Прочитала книгу просто, как говорится, залпом! Хотя мне уже почти 45 лет, но меня не оставила равнодушной эта книга. Уж очень она увлекательная!!! С такой книгой очень хорошо отдохнуть вечером после тяжелого дня. Даже немного зависть берет, что у обычных ребят такое увлекательное детство. Но, в тоже время я восхищаюсь их героизмом, ведь не каждый сможет выслеживать преступника, не у каждого хватит смелости. Книга, скорее всего, подойдёт детям лет 12-15. 

Плюс ко всем минусам, в книге 100 раз упоминается про предыдущие расследование, и человек, который не читал другие книги про сыскное бюро «Квартет» не поймет, о чем речь.

Но мне она в общем понравилась. Предлагаю Вам эту книгу, для прочтения она многим подойдёт и заставит прочитать и другие книги из этой серии.

понедельник, 2 ноября 2020 г.

 


Прочитать этот роман я взялась после нескольких хвалебных отзывов, которые мне попались, и одного – не хвалебного. Причем, этот последний автор рецензии так раскритиковал эту книгу, что мне даже стало странно, почему же ее столько народа хвалит, если она такая плохая. В общем, я решила составить собственное мнение. И вот это мое мнение:

Буквально несколько минут назад закончила прочтение удивительной книги для многих, ее читавших «Шантарам» Грегори Дэвида Робертса. Долго мечтала об этой книге и вот мне ее подарили. Эту книгу сравнивают с произведениями лучших писателей нового времени, от Мелвилла до Хэмингуэя. Этакая «Тысяча и одна ночь» современности, бестселлер 21 века, впервые переведенный на русский язык. Шантарам – мирный человек, в переводе с индийского наречия маратхи. Давно не читала ничего, настолько захватывающего.

Книга рассказывает о духовном возрождении австралийца, сбежавшего из тюрьмы и попавшего в Бомбей. Интересно то, что это автобиография, написанная в форме романа. В этом произведении есть все: любовь, тюрьма, философия, война, духовность, наркотики, мафия, бедность, богатство, смех, слезы, Афганистан и, конечно же, Индия с ее людьми и традициями, которая показана здесь так ярко, что очень захотелось побывать в Бомбее (Мумбаи). Забавно, во время прочтения книги я стала готовить рис с карри, который я просто не выносила раньше)) Роман читается на одном дыхании и занимает все свободное время читателя, язык автора легок и занимателен.    



Но я лично много раз зарекалась не читать всю подряд современную литературу, поскольку кроме разочарований она мне ничего не приносит. Но опять и опять наступаю на прежние грабли...

"Шатнарам", о котором гудит весь Интернет, давно меня интриговал, ведь книга об обожаемой мной Индии. Прочитала. И что это было? Бестселлер? Вы уверены?

Давайте будем реалистами - книга о криминальной Индии. Написана бывшим преступником, который сбежал из австралийской тюрьмы и в поисках новой жизни прибыл в Индию. И опять всё по новой - вляпался в мафиозные круги, войну в Афганистане, торговлю поддельными документами и т. д. и т. п. Это тема книги. Интересно вам такое?

Да, написано всё сладким литературным языком, читать даже приятно, местами с хорошим юмором. Но темы ведь это не меняет! Скажем, если профессионал напишет книгу: "Моя новая криминальная жизнь после Бутырки" или "Мои страдания в Крестах и после" вам очень интересно будет читать? Вы можете возразить, что действие происходит в иной обстановке, загадочной и далёкой Индии и это меняет всю картину. Но настоящей Индии вы тут не увидите. Индия — это калейдоскоп контрастов. В "Шантараме" вам покажут лишь все со знаком минус: трущобы, холеру, полчища собак и крыс-людоедов, проституцию, прокажённых, пытки в тюрьме, убийства, наркоторговлю и всё в таком духе.

Я три года планировала путешествие в Индию, но после прочтения "Шантарама" сменила маршрут. Так как путешествовать в одиночестве, ехать под свежими впечатлениями мне дискомфортно. Хоть и стараюсь максимально абстрагироваться от прочитанного, воспринимать всё как фантастику и художественный вымысел, страх есть.

Неужели нет в "Шантараме" ничего хорошего, спросите вы? Я уже отметила язык и стиль. Они очень своеобразны как для писателя, но очень хороши для любителя. Читается книга легко, несмотря на почти девять сотен страниц. Хотя и может показаться затянутой. Для себя также отметила отдельные слова ни хинди и маратхи, поскольку увлекаюсь индийской культурой. Есть интересные рассуждения о жизни и философии, что смотрится порой нелепо на фоне всего остального...

Говоря зеландовским языком, эта книга написана и повествует о событиях не из моих линий жизни. Возможно, я живу в параллельной вселенной, раз она мне настолько чужда. Ничего не имею против тех, кому эта книга нравится, просто пишу отдельно взятое мнение. Спасибо за внимание. Но книгу я все ровно советую прочитать потому чтобы получить свои впечатления от этого шедевра литературы.

понедельник, 26 октября 2020 г.

 


Отличная книга! Биография и мемуары. "Скучно" - сказала я, и отложила книгу на несколько лет. Подумаешь, история успеха какого-то дельца с Уолл-стрит. Но как я была не права! Главный герой нашумевшей книги “Волк с Уолл-стрит” - реальный персонаж, биржевой брокер Джордан Белфорт. Судьба закрутила его в мощное торнадо, безжалостно шмякнула оземь, а затем милостиво отпустила на свободу. Вырвавшийся из центра урагана Белфорт отсидел в тюрьме, излечился от любви к кокаину и стал благочестивым гражданином. А потом написал мемуары, о которых мы вам сейчас и расскажем. Джордан Белфорт – один из самых неоднозначных биржевых брокеров в Американской истории. Своими финансовыми махинациями он обманул более полутора тысяч людей на сумму, превосходящую $110 миллионов, однако его нельзя назвать простым мошенником. 
                     

Обладатель множества талантов, он являлся прирожденным лидером, способным глубоко разбираться не только в цифрах, законодательстве или ценных бумагах, но и чувствовать людей, понимать их страхи и желания. Благодаря своей способности манипулировать людьми, он добивался идеального подчинения и восхищения от своих сотрудников, а его клиенты практически сами отдавали ему честно заработанные деньги, уверовав в мечту, которую он им продавал. Конечно, мы были бы очень легковерны, если б приняли его сочинения за чистую монету, так как Белфорт с гордостью признается, что обманывает всех, с кем имеет дело, включая жену, предполагаемых друзей и деловых партнеров. Однако мне понравилось, как это было написано и мне было любопытно узнать, чем все это закончится. За всей мишурой показной роскоши стоит рассказ о Человеке — с его слабостями и пороками, победами и поражениями. На протяжении всей книги мы видели, как меняется личность героя, как он доходит до самого дна и, словно птица Феникс, возрождается из пепла и начинает новую жизнь. Книга мотивирует. Для каждого эта мотивация будет разной. Кто-то откроет для себя мир акций и сделает первые шаги на этом поприще. Кто-то завяжет с алкоголем, потому что да ну его. Кто-то остановится посреди безумной гонки, обнимет жену, поцелует ребенка. Кто-то наконец перестанет мечтать и начнет действовать. Каждому свое. Стоит ли читать книгу? А почему бы и нет? Истории взлетов и падений, преодоления себя всегда интересны, особенно если они произошли с нашими современниками.

понедельник, 12 октября 2020 г.

 

               Книга Хелен Аделін «Чарівність жіночності».

У чому секрет щасливого сімейного життя? Та що зробить жінку бездоганною і чарівною в очах будь-якого  чоловіка?

Книга Хелен Аделін «Чарівність жіночності» була опублікована в 1965 році і присвячена сімейним цінностям. Значення її ідей буде більш зрозумілим, якщо згадати, що було поштовхом для такого явища, як сексуальна революція на Заході, яка настала в 60-70-х роках ХХ століття. Я можу сказати, що це підручник дружини. По само відношенню до чоловіків, хоча насамперед для мене. Книга про відбудову правильних і вивірених стосунків з чоловіком, створення з ним  сім'ї, де всі надзвичайно ніжні, уважні і люблячі один до одного. Жінка повинна поводитися м'яко, тактовно, і ні в якому разі не завадити, ніяких незручностей самоповазі одруженого партнера. Наприклад, якщо у чоловіка є «інша жінка на стороні» (слово «коханець» ганебно не використовується), слід спробувати відбити чоловіка від суперниці. Якщо безсердечний батько б'є своїх дітей, потрібно забрати їх і залишити на деякий час, потім повернутися і апелювати до совісті другої половинки, так м’яко , щоб він нарешті зрозумів, який скарб він губить. У книзі «Чарівність жіночності» неможливо зустріти прямий заклик до розлучення. Навпаки, рекомендується, якщо сімейне життя стає нестерпним, шукати розради в релігії. З точки зору сучасної емансипації не тільки східних релігій, а й слов'янських, така порада здається архаїчною. Однак не потрібно стрибати до висновків. Мало хто з прекрасної половини людства усвідомлює, що сексуальна революція в 80-х роках ХХ століття пішла в занепад, і світ повертається до традиційних сімейних цінностей. Порада Хелен Аделін у праці «Чарівність жіночності» знову стає актуальною. З точки зору емоційного жіночого благополуччя вигідніше знайти спільну мову з чоловіком, та краще взяти на замітку рекомендації Хелен Аделін, ніж страждати від самотності, відсутності любові і виховувати дитину без батька. Не все, про що пише Хелен Аделін актуально в сучасному світі, але все ж книга «Чарівність жіночності» дає дійсно корисні поради для правильних здорових відносин між чоловіком і жінкою.



Хелен Анделін в доступній формі постаралася подати людям мову відносин між чоловіком і жінкою, на літературних прикладах показує риси ідеальної жінки, яка повинна поєднувати в собі риси янгола і людини. Звучить, звичайно, високо статно, але по суті нічого супер-складного. Існує пряма привабливість нашої жіночності у всіх її кращих сенсах.  Хелен у своїй книзі, дає чітку інструкцію, як розвинути в собі найкращі риси, і навіщо вони потрібні по життю. Де і як вчасно використовувати її поради. Коли ви читаєте, ви отримуєте домашнє завдання, щоб змінити ситуацію з вашим чоловіком на краще. Вона нам показує приклади з описами сім’ї. Я вважаю свою сім'ю ідеальною і без кризи (знову ж таки жалюгідною і гучною, але дозвольте мені розглянути це сам, на сам з вами, будь ласка), Пише до Вас Хелен. Але я все-таки особиста прочитавши книгу знайшла величезну кількість порад, як гармонізувати наші відносини, як відчувати себе жіночною, жінкою, і коханою дружиною, а моєму чоловікові відчути себе справжнім чоловіком, ніжним Чоловіком, турботливим главою сім'ї. 

Книгу легко читати, суть книги детально розписана, і вона хороша тим, що книга не велика і розбита на різні частини, які розкривають теми  по черзі, тому ви не втомлюєтеся при читанні. Як добре, що можна повчитися на чиїхось гарних історіях успіху, і що їх так багато представлено у книзі.

Ця книга викликала у мене суперечливі почуття. З одного боку, представлена інформація вже зустрічала мене на лекціях з сімейної психології (у нашого чудового викладача в університеті), з іншого боку дещо переплутана манера автора представити цю інформацію (в дусі католицького пастора проповідника, якого люблять показувати в американських фільмах). Книга в цілому містка, корисна. Я рекомендую до читання і власних висновків.



среда, 2 сентября 2020 г.

 

                                                     

Джеймс Олдрідж «Останній дюйм».

У творах Олдріджа прописана любов до всього живого на планеті, до риболовлі та мисливства. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства живе майже на кожній його сторінці, а як гарно мі бачимо описанні просто людські взаємини. В австралійському циклі оповідань Олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка  Едгара. Прагнучи показати і силу, і красу людини її величезні можливості. А оповідання «Останній дюйм» Про те що кожна людина має час на те щоб зупинитись, щоб не перейти тієї самої межі.

Сьогодні у нашому шаленому світі накопичено стільки зброї, що ми всі на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність, за долю світу, за долю цивілізацій… Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…

Новела «Останній дюйм» захоплює при читанні не тільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой пілот, береться не за свою справу, від опускається на дно Акулячої бухти, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Спочатку усе йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров’ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку, і немов бритвою, прошили ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, побачивши пораненого батька.

Льотчик розумів, що не може вести літак, а це означало загибель його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше-смерть. Ми на сторінках бачимо складні та болісті переживання Бена, коли він поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне зламати глуху стіну відчуження, подолати той самий «останній дюйм», який відділяє його від своєї дитини. Бо Деві десятилітній хлопчик, який вже розумів стосунки дорослих, що мати ним не цікавиться, а його батько просто стороння людина. Хлопчик гостро відчував свою самотність, і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так і не випливе з морської пучини. Історія з пораненням Бена  заставляє хлопця переосмислити сенс життя. И тут коли вони обидва бачать кров та поранення до них доходить сенс буття. І цінування того, що вони є один у одного. Бо якщо син залишиться сам, його знайдуть чи ні. И коли ми читаємо про подолання хлопцем свого «останнього дюйму», ми разом з ним проходимо той жах и збентеження, і бачимо, як він виконує всю роботу наче дорослий чоловік, і він вже не дитина він, несе відповідальність за себе і за батька. І як через описи пустелі, та моря на показані самі головні герої. Але саме через описи природи нам показано віддзеркалення життя, та про призначення людини у цьому житті. Тема колективної і індивідуальної відповідальності нам показана на цих рядках, бо людина – творець своєї долі. Бо людина це досконалий витвір природи і ми мусимо бути достойні що з’явилися на цей світ.

Так я з впевненістю можу сказати, що син подарує батькові, ціле нове життя.

Бен упевнений, що тепер « добереться до серця хлопчика». Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Але після пережитої драми льотчик знає, що нічого не можливого немає. Люди перевіряються в біді. Після того, що сталося, Бен упевнений: його син – справжня людина, гідна поваги. А це значить, що вони обов’язково стануть друзями.



Д. Олрідж цим оповіданням дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри у людину, у її безмежні можливості.  Коли читатимете повість "Останній дюйм" будите напружено слідкувати за розвитком подій, хвилюється, чи вистачить сил хлопцеві врятувати літак, зрештою, врятувати батька.

вторник, 25 августа 2020 г.

 

Хочу Вам нагадати про роман Ірвіна Шоу «Молоді леви».

Ось тепер наважилася написати свій відгук на перебіг подій, що відбувалися в період другої світової війни. Та про вклад американських військ у хід цих подій. Перший день 1939 року. За два з половиною місяці до німецьких військ які увійдуть до Чехословаччини. За сім з половиною місяців до підписання Пакту Молотова-Ріббентропа і рівно за дев'ять місяців до вторгнення Гітлера до Польщі. Ні християнин на гірськолижному курорті, ні Ной Аккерман, не поховали батька, ні Михайла на богемну вечірку - жоден з них в цей перший день нового року і не підозрював, що дуже скоро будуть події, які зміняться не тільки життя кожного з них, але і життя десятків мільйонів на декількох континентах.
В сюжеті задіяні три по суті свого існування абсолютно різні людини. И звести їх до купи змогла лише війна, але, потім я зрозуміла , що неважливо, чому вони потрапили на війну, а важливіше, що ці події зробили з людьми потім. Бо кроваві сутички їх пережували та виплюнули. Бо змінилися їх життєві принципи та світогляд, чи зрозуміють свої помилки та чи зміняться головні герої, але на мою думку все не так.
Ця книга про людей, які хочуть вижити.
Ця книга про те, що людина готова зробити, щоб повернутися додому до своєї родини.
Ця книга про те, наскільки важливі політичні гасла в армії, і наскільки розумно це.
Ця книга про німців і американців, про французів і англійців.
Ця книга про всіх тих, хто пройшов через всю Європу.
Ця книга про війну.

                                                                   

Три людські долі. Три довгі, небезпечні дороги, які будуть а може й повинні сходитися в одному місці. І все заради одного доброго чоловіка вбили іншого доброго чоловіка, а потім був убитий третьою доброю людиною. Чи є життя, яке крутить такі лихі кульки, ярмарок? Або, можливо, саме те, що несправедливі люди, що робить долю мільйонів?
Але, як виявилося що один із героїв нацист Крістіан Дістль до самого закінчення війни він так і залишався при своєму розумінні подій «твердолобість» ось його сутність. Розпочав він війну левом а закінчив гієною, ось і будє опис його внутрішнього я.
Інший весь розніжений долею Майкл Уайтекр, що мало бажаючий, взагалі зробити щось корисне для суспільства. Та Ной Аккерман, який постійно живе в подразненні та стресі вічно всім незадоволений. Ці три людини що переплели життєві нитки та війна , ось вони тут і живуть на сторінках Шоу. На початку кожен був при своєму характері, але війна розкрила, те на що здібен лише кожен з них. Ця книга більше описує про те, як гульвісять герої по барам, та знайомляться з жінками. А війна вона ніби тут охопила пів світу, але не біля них…. Бо мені здалося, що якось весело у них все відбувалося. Але книга звісно нам показала і зраду і обмани та безліч бюрократичних розбірок… Тільки на декількох сторінках герої розуміють, що вони на війні, і що це пекло, а не просто якість там забавки.
Зрівняти з книгами радянських авторів, де описи героїв і віри людини в краще де всі за свобду!!!
То ця книга просто цікава так для прочитання, де різні історії подаються в перемішаному описі, описи війни не хватають за душу, та не починають пробуджувати переживання. Я так і не зрозуміла в чому велич Америки. Це більше база де тренують американців, а не війна. Про описи Франції І Англії майже нічого конкретного.. Цю книгу часто порівнюють з Ремарком, але на мою думку це перебільшення. Що книга про союзників, але про кого и з ким теж питання. Тільки пару рядків хто такі союзники, ось весь и опис, а так  американці про американців. У книги така красива назва «Молоді леви» , але де вони такі герої як наші солдати??? Де патріотизм і самовідданість, ЇЇ немає.
Це вигладжені хлопці, романи. А про грязь та окопи і про передову нічого…
Це був новий, невідомий мені Шоу. Шоу, якй розкриває внутрішню частину душі тих, хто лежить в окопах на передовій, і тих, хто вбиває хлопчика, щоб отримати велосипед для дезертирування. Шоу, якй чесно пише, що головне у війні - вижити, але не домогтися політичного панування. Шоу, якй не робить секрет з того, що сволота по обидва боки фронту.
Це гарна книга. Чотири **** тільки тому, що мій мозок, вихований на радянських наративах і розповідях про війну, іноді просто відмовився прийняти так "американську" війну.  Але повірьте мені, це того варте. Взагалі книга чатиться дуже легко, текст просто пролітає, І ми з легкістю поринаємо у перебіг душевних переживань героїв. Тут немає описів бомбардувань, і того, як герої йдуть в перед захищаючи людство.  Тут мабуть більше написано про війну у серединні кожної людини, про той шлях, який вона обере.

  В каждый век появляется какой-то новый недуг, в котором отчасти виноваты сами люди. Анорексия и булимия — это два заболевания, о которых м...