среда, 21 февраля 2018 г.

"Одесса - глазами Жоржа Сименона"

19 февраля, в филиале № 32 прошло мероприятие- путешествие в прошлое, посвященное 115-летию со дня рождения Жоржа Сименона (1903-1989)- известного французского писателя, журналиста и путешественника. Мы назвали наше путешествие так:"Одесса - глазами Жоржа Сименона". Подготовили и провели библиотекари абонемента Ф. Сущенко и А. Вишнева. Аудитория- читатели библиотеки. 

Начала встречу библиотекарь абонемента Фаина Сущенко, рассказав кратко биографию писателя, подробно останавливаясь на наиболее значимых и интересных моментах жизни и творчества Сименона. Так, например,Сименон рассказывал, что считает себя по происхождению русским, так как по семейному преданию, их род восходит к русскому солдату Семенову, попавшему в плен к Наполеону Бонапарту, а затем женившемуся на фламандке. Впрочем, национальность Сименону «меняли» неоднократно. Так, во Франции полиция прогерманского правительства Виши почему-то решила, что Сименон- еврей. Ему грозила отправка в концлагерь. Жоржу пришлось пережить несколько крайне неприятных недель ожидания, прежде чем мать выслала из Льежа метрику и другие документы, удостоверяющие его происхождение. А также доподлинно известно, что его мать в 1908 году открыла в своем доме пансион для студентов из славянских стран.
Еще один интересный факт из творческой биографии писателя:
Первый роман из «цикла Мегрэ», который сделал Сименона всемирно известным, написан всего за шесть дней, следующие пять - за месяц. Писатель брал с собой пишущую машинку, даже когда уходил из дому, и мог печатать на улице, в кафе, на пристани, вызывая удивление прохожих…
Всего у Жоржа Сименона вышло около 80 произведений, где действует знаменитый комиссар криминальной полиции. Образ настолько полюбился читателям, что еще при жизни писателя был воздвигнут бронзовый памятник комиссару Мегрэ в городе Делфзейл, где писатель придумал своего героя. И таких фактов из биографических данных Сименона можно привести еще достаточно много.
А вот факт пребывания «отца» комиссара Мегрэ в Одессе оказался откровением для многих знатоков творчества писателя. Как выяснилось, в городе у моря Жорж Сименон бывал дважды: летом 1933-го и в 1965 году. В первый раз Жорж Сименон пробыл в Одессе всего пять дней, из которых два с половиной находился на борту судна (шла дотошная проверка документов). Однако за столь короткий период, прогуливаясь лишь по центральным улицам, он увидел столько, сколько иные не успели бы и за два года.Писатель был потрясен, увидев голод и показуху, фальшь и хождение строем. Наигранность в отношениях и доносы неприятно поразили тридцатилетнего Сименона: «Все лгут, что-то скрывают, все шпионят».

О первом путешествии писателя, журналиста и фотографа Сименона в Одессу интересно и подробно рассказала библиотекарь абонемента Алла Вишнева. На наше счастье,после возвращения из путешествия все свои впечатления о морском путешествии и впечатления о посещении нашего города Сименон описал в своем репортаже, приложив к нему сделанные им одесские фотографии. Рассказывая о своих впечатлениях об Одессе и одесситах писатель заметил, что не обошлось и без курьезных случаев... В своих публикациях он неоднократно возвращается к теме усиленной слежки за ним со стороны агентов ГПУ, одним из которых была приставленная к нему гидом Соня: «… На вечер я договорился пойти в Одесскую оперу. Мой ангел-хранитель берет три билета: естественно, я должен оплатить место моего шпиона, куда бы я ни шел. Эти места в театре по 12 рублей за каждое, мне стоят около 500 франков… ».
Любопытны его тогдашние воспоминания о встречах со многими историческими личностями.
 Впрочем, в 1965 году, в свой второй приезд, вместе с детьми и внуками, Сименон увидел обновленную Одессу. В письме, присланном в наш Литературный музей в 1978 году, он отмечал: «Я сохранил замечательные воспоминания об этом городе. Меня особенно поразили улицы, обсаженные деревьями в цвету».
Известно, что за свою жизнь писатель переезжал с места на место 27 раз, подолгу жил в пяти странах и много путешествовал. Злые языки утверждали, что в отношении слабого пола «отец» комиссара Мегрэ вообще был не слишком разборчив и проявлял «всеядность». В 1933 году в Одессе, невзирая на постоянную слежку со стороны агентов ГПУ, Сименону удалось побывать в местном доме красных фонарей, располагавшемся неподалеку от морского порта. Этот факт он особо не скрывал, восхищаясь впоследствии «близкими контактами с очаровательными одесситками». Весьма вероятно, что в городе у моря и сегодня живут потомки Жоржа Сименона, сами даже не подозревая об этом…
В заключении, аудитория могла познакомиться с фотографиями, снятыми Жоржем Сименоном в первое путешествие в Одессу. Фотографии вызвали живейший интерес, массу воспоминаний и комментарий о "старой" Одессе. Фотографии эти нельзя назвать высококачественными. Они черно-белые и очень контрастные. Нам, людям ХХI века и уже привыкшим о оцифровке, старые фотографии кажутся не очень качественными. Но фото, сделанные Сименоном, просто потрясают! Их хочется смотреть и смотреть много раз, вглядываясь в лица людей, которые жили, творили, любили, растили детей и ухитрялись радоваться жизнью в годы голодоморов и чудовищных репрессий. Эту, последнюю часть путешествия в нашу историю провела зав. филиалом Н. Синица.

Літературний ринг «НЕО прорив»


10 лютого 2018 року в бібліотеці ім. Едуарда Багрицького відбувся четвертий Літературний ринг «НЕО прорив».
Відкриваючи вечір літературних змагань, співробітники бібліотеки привітали усіх присутніх і побажали їм творчого натхнення, а також запропонували присутнім приєднатися до кола читачів бібліотеки.
Словами привітання та вступним словом розпочала захід Світлана Кругловська керівник ГО «Заклад культури «Музика Землі» та  літературно-музичного клубу «Мистецтво слова». Зачитавши свій вірш «Метаморфозы февраля», Світлана зупинилася саме на цьому явищі. Лютий, він такий багатоликий і непередбачуваний: то дощиком проллється, то снігом присипле, він, як би шліфує грані Зими перед переходом у Весну. У лютому народжуються дивовижні люди – езотеричні, містичні, часто не зрозумілі Водолії, і мрійливі, глибокі, дуже творчі Риби.
У літературі, народжені в лютому теж проявлялися дуже по-різному. Окрім багатограного Бориса Пастернака і неймовірно талановитої, вольової Лесі Українки, в лютому народилися романтики Жюль Верн і Василь Жуковський, майстер детективів Жорж Сименон і класик англійської літератури Чарльз Диккенс, національне надбання Франції Віктор Гюго і байкар Іван Крилов, український письменник-фантаст Борис Штерн.
Більш докладно Світлана зупинилася на творчості Бориса Пастернака, присвятивши йому сторінку пам̓яті. Прочитала вірш «Во всем мне хочется дойти до самой сути…» вірші цього дивовижно талановитого поета звучать у піснях і романсах, звучать у наших серцях. Протягом заходу був використаний відеоряд романсів "Зимняя ночь", "Снег идет", чудова пісня "Никого не будет дома", які створили дуже теплу і затишну атмосферу вечора. Згадавши іменінницю лютого Лесю Українку Світлана більш детально зупинилася на деяких аспектах життя видатної письменниці та прочитала  свій улюблений вірш Лесі Українки «Когда цветет Никотиана». Крім того, Світлана згадала, що 10 лютого у стародавні часи був звичай пригощати домовика.
Оскільки літературний ринг був вільної побудови, тобто усі присутні мали змогу виступити. У рингу прийняли участь Галина Вірт, Катерина Рибалова, Лілія Чепурняк, Орина Олександрова, Валентина Черенок, Вега, Анастасія Дропак, Ірина Міненкова, Ольга Метьолкіна, Валентина Брянська, Наталя Тіжевська. Усі вірші присутніх були поєднані  однією тематикою, тематикою перевтілень, тематикою метаморфоз.
Закриваючи вечір ведуча Світлана Кругловська прочитала свої чарівні вірші «Відчуваю тебе у ніжному подиху миті…» та «Ми відкриваєм двері в новий день..»














Зустріч групи город


         




В бібліотеці імені Е. Багрицького частими гостями є група «Город». Група «Город» це група фотомитців міста Одеси, яка є давніми друзями библіотеки імені Багрицького. У бібліотеці неодноразово проходили фотовиставки членів групи.


Окрім давньої дружби групу «Город» і бібліотеку Багрицького також зв̓язує  співробітництво в рамках роботи з екологічної просвіти. В рамках цього співробітництва, за підтримки фотохудожників Олександра Синельникова та Ірини Богомоленко, проводилися виставки Фелікси  Ковальчик «Фарби Куяльника», Катерини Кожуховської «З якою любов̓ ю створюється світ», Тамари Максименко «Дивовижне поруч», В̓ ячеслава Богомоленко «Збережемо прекрасне». Спільним проектом Олександра Синельникова, Ірини Богомоленко та Світлани Костіної була фотовиставка «Четвероногі сусіди», яка також проходила в стінах библіотеки. Ідеєю виставки було зображення безпритульних тварин, які намагаються адаптуватися в навколишньому середовищі міста. Пригадуючи виставку Фелікси Ковальчик «Фарби Куяльника», зазначимо, що виставка була присвячена актуальності проблем Куяльницького лиману. В обговоренні цих питань брали участь Тетяна Чорна керівник Центру поширення екологічних знань Одеського екологічного університету і Євген Соколов науковий співробітник Інституту біології південних морів. Красу і унікальність представлених фоторобіт підкреслив В'ячеслав Богомоленко. Концепцією виставки Катерини Кожуховської було: «Природа і людина єдині. Як і ми, природа відчуває і мислить, володіє характером і психологією». Тамара Максименко має вражаючий дар бачити незвичайні речі в навколишньому її світі. Вона дарує радість, легкість сприйняття. Тамара Максименко, вже здобула визнання, як у фотографів, так і у простих глядачів, явила нам зразок інтелігентного і вдумливого художника. Показуючи художню красу та неординарність самої природи, фотохудожник дає зрозуміти, що у кожного має бути дбайливе ставлення до природи.
В рамках останньої зустрічі присутні знайомилися з роботами Олександра Синельникова, для відбору на фотовиставку. Більше тридцяти років Олександр займається творчою фотографією, бере участь в різних національних і міжнародних фотосалонах і конкурсах, не  одноразово відмічений медалями і дипломами. Автор провів більше двадцяти персональних виставок в Одесі, інших містах України і закордоном. В ходить до складу правління одеського відділення НСФХУ, а так само  являється заступником голови одеського клубу фотографів «Фотон-2» і керівником групи «Город».
Його творчість різноманітна по жанрах: у ній можна побачити сучасну і привабливу Одесу, одеський колорит: її дворики, жанрові сцени, портрети і, звичайно, котів, а так само те, що останнім часом притягує увагу фотохудожника це тіні і світло, відображення і абстрактні фрагменти, які виглядають дуже реалістично.



                                                        Джеймс Олдрідж «Останній дюйм». У творах Олдріджа прописана любов до всього живого...